Нейробіологія стресу, або що відбувається в мозку під час критичної ситуації?

Префронтальна кора: центр усвідомлених рішень 

Префронтальна кора (PFC) – це частина мозку, яка відповідає за раціональне мислення, контроль імпульсів і прийняття рішень у складних ситуаціях. Саме вона дозволяє нам обдумувати варіанти дій, використовувати попередній досвід і адаптувати поведінку. Проте її робота критично залежить від хімічного балансу.

«Префронтальні мережі дуже чутливі до свого нейрохімічного середовища. Надлишок або нестача норадреналіну чи дофаміну значно погіршує функцію просторової робочої пам’яті префронтальної кори». (1)

Інакше кажучи, коли рівень стресу виходить за межі норми, наша здатність аналізувати ситуацію і приймати рішення може буквально вимкнутися.

Що робить стрес?

Під час сильного стресу організм виділяє велику кількість норадреналіну та кортизолу. Це запускає серію нейрохімічних реакцій, які послаблюють зв’язки в PFC і порушують її роботу: 

«Стрес порушує функцію робочої пам’яті префронтальної кори через високий рівень моноамінів і глюкокортикоїдів. Ці нейрохімічні події запускають потужні внутрішньоклітинні сигнальні механізми, які знижують активність префронтальної кори та погіршують її функцію». (1) 

“Під впливом стресу префронтальна кора втрачає свою регуляторну функцію, що веде до імпульсивних рішень і зниження здатності до раціонального аналізу ситуації” (2) 

У результаті мозок ніби вимикає складне мислення, і людина втрачає здатність ефективно оцінювати ситуацію. Такий механізм еволюційно розвинувся для швидкого реагування в небезпечних ситуаціях. Він допомагає, коли потрібно моментально бігти або битися, але стає проблемою в ситуаціях, що вимагають складних рішень. 

«Навіть помірний неконтрольований стрес швидко погіршує функцію префронтальної кори у тварин і людей. Це може мати еволюційну цінність у небезпечних ситуаціях, але є неадаптивним, коли потрібно приймати складні рішення». (1) 

Ще одна важлива особливість стресової реакції – зміна балансу між префронтальною корою і мигдалеподібним тілом (амигдалою), яке відповідає за емоційні та інстинктивні реакції. 

«Ті самі нейрохімічні процеси, які порушують робочу пам’ять префронтальної кори, насправді підсилюють емоційні функції мигдалеподібного тіла. Таким чином, неконтрольований стрес переключає управління поведінкою з усвідомленої PFC на більш примітивні, умовно-рефлекторні реакції мигдалеподібного тіла». (1) 

Це означає, що коли людина стикається з травмою чи кровотечею, її мозок може перейти на «автоматичне» управління – або вона починає діяти інстинктивно (бігти, кричати), завмирає, або переходить до навченого алгоритму на тренінгу та отриманих раніше навичок доведених до автоматизму.

 Джерела: 

1. Arnsten, A. F. T. (2009). Stress signalling pathways that impair prefrontal cortex structure and function. Nature Reviews Neuroscience, 10(6), 410–422.

1. McEwen, B. S. (2007). Physiology and neurobiology of stress and adaptation: Central role of the brain. Physiological Reviews, 87(3), 873–904.